Відвідавши сьогодні мітинг опозиційних сил в м. Ужгород отримав заряд емоцій, причому як позитивних, так і негативних. По перше контингент самого мітингу слабо собі уявляв чого вони туди прийшли, була купа студентів-хохотунів, пару гопників з району. Це дещо насторожило. 90% була молодь. Молодь здебільшого мені малознайома. Не те, що я всіх в місті знаю, але знайомі обличчя траплялися досить рідко. Говорила опозиція гарно і впевнено:
Потім коли я їхав додому помітив джипи довжиною під 6 метрів на Київських номерах перед котрих був цілком покритий льодом – це видно єдиний транспорт на якому можна було впевнено доїхати до Ужгорода сьогодні… Та можна би було якось скромніше. Також насторожив факт знаходження цих автомашин біля клубу Панорама на вул. Льва Толстого, я звісно може і вірю, що це було єдине місце де можна було припаркуватися. Та всеж ці деталі не дуже гарні.
Зрадувало те, що в суспільстві є однодумці які дбають про нашу національну ідею. Те, що ці люди зовсім поруч і є моїми знайомими. Те, що міліція не заважала акції.
